удачи всем собаченькам, так много милых - всех бы себе взяла, да только я, к сожалению, не собака, чтобы стаи собирать, вернее, собрала бы - да не прокормлю.

ВИСНОВОК
щодо відповідності діяльності
КП «Центр поводження з тваринами» у місті Харкові
законодавству України

В Україні діє принцип верховенства права (правового закону). Найвища юридична сила належить Конституції України, норми якої мають пряму дію. Решта нормативно-правових актів (включно з Конституцією та законами Автономної Республіки Крим) не повинні суперечити Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України спеціально-дозвільний тип правового регулювання («дозволено лише те, що визначено законом») поширюється лише на органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Ч. 2 ст. 6 Конституції України визначає: «Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначає: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Щодо громадян (їх об’єднань тощо) діє загально-дозвільний тип правового регулювання («дозволено все, що не заборонено законом»).
Працівники комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» (далі – КП «ЦПзТ») не мають статусу представників державної влади (державних службовців) чи органів місцевого самоврядування. А отже на їхні дії поширюється загально-дозвільний тип правового регулювання.

Ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» не заборонено повернення тварин на місця їх вилову. Отже, працівники КП «Центр поводження з тваринами», як і будь-які працівники інших підприємств, інші громадяни України та їх об’єднання, можуть випускати виловлених тварин на місця їх попереднього перебування. Такий спосіб діяльності законом не заборонений і є цілком законним.

Згідно ч. 3 ст. 24 згаданого ЗУ, виловлені безпритульні «тимчасово ізольовані тварини протягом семи днів з дня їх вилову повинні бути обстежені і після висновків державної установи ветеринарної медицини про стан здоров'я тварин повертаються власникам…, а в разі виявлення обставин, що можуть загрожувати життю та здоров'ю оточуючих, передаються спеціалізованим організаціям для подальшого лікування чи умертвіння».
Отже умертвіння щодо виловлених безпритульних тварин може бути застосоване лише «в разі виявлення обставин, що можуть загрожувати життю та здоров'ю оточуючих». Однак і в такому разі умертвіння тварин не є обов’язковим і до них може бути застосовано лікування.
КП «ЦПзТ» може застосовувати до тварин умертвіння в разі виявлення обставин щодо кожної конкретної тварини, які унеможливлюють її лікування і являють загрозу життю та здоров’ю оточуючих. Такі обставини, як і будь-які інші обставини, пов’язані з застосуванням правових норм, мають бути підтверджені компетентними установами або особами, наділеними відповідними повноваженнями. У випадку з вирішенням питання про наявність обставин, що загрожують життю та здоров’ю оточуючих, таким підтвердженням може бути висновок установи ветеринарної медицини про те, що стан здоров’я тварини лікуванню не піддається і загрожує життю та здоров’ю оточуючих.

Згідно ч.9 ст 24. Згаданого ЗУ «якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні». Згідно ч. 10 ст. 29 згаданого ЗУ, «у разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено».
Згідно ст. 341 Цивільного кодексу України, «якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної домашньої тварини не буде виявлено її власника, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні (опікуна – авт.). У разі відмови особи, у якої тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї, ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено».

Ч.ч. 9, 10 ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», ст. 342 Цивільного кодексу України однозначно визначають власником безпритульної тварини територіальну громаду, на території якої її було виявлено.

Ч. 9, 10 ст. 24 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» та ст. 341 Цивільного кодексу України передбачено двомісячний термін на пошук власника безпритульної тварини.
Правовою підставою для здійснення опіки над безпритульною твариною як власністю громади є ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження та ст. ст. 180, 340, 341 Цивільного кодексу України. Територіальна громада як власник опікуваної тварини може наділити опікуна повноваженнями з догляду тварини (для чого між ним і органом місцевого самоврядування може бути укладено договір). Закон не накладає обмежень щодо особи, яка може бути опікуном: опікуном може бути як фізична, так і юридична особа, «у якої тварина була на утриманні та в користуванні».
КП «ЦПзТ» - юридична особа, на яку органом місцевого самоврядування покладено обов’язок тимчасового утримання безпритульних тварин. Відтак згідно ч. 9, 10 ст. 24 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» та ст. 341 Цивільного кодексу України, КП «ЦПзТ» є опікуном виловленої безпритульної тварини. І, як опікун, воно може і зобов’язане утримувати виловлену безпритульну тварину протягом двох місяців, як це передбачено згаданими статтями і згідно з вимогами ЗУ «Про захист тварин…».
Піддаючи безпритульну тварину умертвінню після 7-денного карантину, КП «ЦПзТ» унеможливлює виконання вимоги закону про повернення тварини її власнику – фізичній особі (громадянину) або юридичній особі, зокрема й територіальній громаді, на території якої її було виловлено. Тим самим КП «ЦПзТ» порушує право власності фізичних та юридичних осіб і вимоги ч. 9, 10 ст. 24 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження» та ст. 341 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», «умертвіння тварин допускається:
для одержання господарсько корисної продукції;
для припинення страждань тварин, якщо вони не можуть бути
припинені в інший спосіб;
за необхідності умертвіння новонародженого приплоду тварин;
при регулюванні чисельності диких тварин і тварин, що не
утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або
частково створюваних діяльністю людини;
за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ
чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо небезпечного захворювання;
за необхідності оборони від нападу тварини, якщо життя або
здоров'я людей знаходиться в небезпеці».
Інших випадків, за яких законом допускається умертвіння тварин, не передбачено.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про захист тварин…», «домашні тварини – собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною…», а «безпритульні тварини – домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.
Отже, дія п. 4 ст. 17, якою при регулюванні чисельності допускається умертвіння тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, не поширюється на домашніх тварин і на безпритульних тварин як таких, що є домашніми, але залишилися без догляду людини.
Таким чином, у своїй діяльності, здійснюючи умертвіння безпритульних тварин, КП «ЦПзТ» порушує ст. 17 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушеним.
Умертвляючи тварин, КП «ЦПзТ» самочинно і протизаконно позбавляє територіальну громаду права власності на тварин, що їй належать. Згідно ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України «умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк». Таким чином, здійснюване КП «ЦПзТ» протизаконне умертвіння тварин містить ознаки кримінального злочину.

Згідно п. 5 ст. 1 Ч. 1 Європейської конвенції «На захист домашніх тварин», до якої Україна приєдналася 6 липня 2011 р. (далі – Конвенція), «під безпритульними тваринами маються на увазі домашні тварини, які не мають дому, або перебувають поза межами дому її власника і не перебувають безпосереднім контролем чи наглядом її власника чи господаря».
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції «Ніхто не може завдати домашній тварині болю, страждань чи лиха».
Згідно ст. 12 Конвенції, «якщо сторона вважає, що кількість безпритульних тварин викликає проблеми, вона повинна здійснити відповідні законодавчі і/або адміністративні заходи, щоб скоротити їхню кількість таким шляхом, який не спричиняє надмірного болю, страждань чи лиха». Серед методів такого скорочення п. б) ст. 12 називає «зменшення неконтрольованого розмноження собак і кішок шляхом їхньої стерилізації». Умертвіння не названо рекомендованим шляхом скорочення кількості безпритульних тварин.
Згідно ст. 13 Конвенції, «винятки з принципів, викладені в цій Конвенції, щодо вилову, утримання та умертвіння бездомних тварин, можуть бути зроблені лише якщо цього неможливо уникнути – в рамках національних програм контролю захворювань».
Україна немає національної програми контролю захворювань. А отже й винятків з Конвенції, до появи такої національної програми, бути не може.

В офіційно поширюваній КП «ЦПзТ» інформації щодо власної діяльності наведено також факти, які прямо доводять порушення з боку КП «ЦПзТ» норм ЗУ «Про захист тварин…». Зокрема, інформація про виловлених тварин, за якою їх можуть ідентифікувати власників тварин, оприлюднюється лише ПІСЛЯ того, як більшість тварин уже було умертвлено. Таким чином у діяльності КП «ЦПзТ» містяться ознаки злочину – порушення ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. 180, 340, 341 Цивільного кодексу України, ст. 17, ч. 9, 10 ст. 24 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», ст. 13 Європейської конвенції «На захист домашніх тварин» та ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України.

Інститут
сучасних проблем України
Громадська організація
Свідоцтво про реєстрацію об’єднання громадян від 26.12. 2002 р. № 0245-2002 Г.О.
02156 м. Київ, Україна; 02156 г. Киев, Украина
Мілютенко пом. 10 Милютенко 3, оф.10
Тел.: 513-94-52 тел.: 513-94-52

«2» вересня 2011 р. № 24/09-11

Ну а как насчет тех добровольных ветеринарок на колесах, которыми так хвастались, но вот, что-то так и не ощутилось в результате....

Я взяла месяц назад двух щенков новорожденных для вскармливания.